довершеність
ДОВЕРШЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до довершений 2. Довершеність художньої форми Рильського буде зразковою для поколінь (Літ. газ., 24.1 1946, 4); Композиційної довершеності бракує ще багатьом комедіям наших драматургів (Вітч., 8, 1958, 168); Одіж на ній лиш підкреслює довершеність жіночих форм (Ю. Янов., II, 1958, 21).
2. Про людину, предмет, що наділені тільки позитивними якостями, не мають будь-яких недоліків. - Та я не створений для раю, Йому чужа душа моя; Сама довершеність ви, знаю, Що ж! - Вас не вартий зовсім я (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довершеність | довершеності |
Родовий | довершеності, довершености | довершеностей |
Давальний | довершеності | довершеностям |
Знахідний | довершеність | довершеності |
Орудний | довершеністю | довершеностями |
Місцевий | на/у довершеності | на/у довершеностях |
Кличний | довершеносте | довершеності |