додержувати
ДОДЕРЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДЕРЖАТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Не відпускати, примушувати кого-небудь перебувати де-небудь. Ой, десь же ти, моя мила, Да із шовку ізшита, Що ти мене та додержала Аж до білого світу (Укр.. лір. пісні, 1958, 123); Як же •він жалів її, як беріг та ховав од погляду людського, аби хоч якомога довше додержати біля себе та настановити до життя (Л. Янов., І, 1959, 309).
2. перен. Точно, без відхилень виконувати, здійснювати що-небудь обіцяне, загадане, необхідне і т. ін. Ви певні, що вони будуть додержувати присяги? (Фр., IV, 1950, 97); Співак закликав додержувати тиші (Головко, 1, 1957, 401); При записуванні фольклору Шевченко намагався додержувати наукових вимог (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 231); Своєї обіцянки матушка Раїса додержала (Донч., III, 1956, 32).
Додержувати (додержати) [свого] слова - виконувати обіцяне. Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажає (Укр., присл.., 1955, 168); Я додержала слова: прийшла до Інни о восьмій годині ранку (Гур., Осок. друзі, 1946, 68).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додержую | додержуємо |
2 особа | додержуєш | додержуєте |
3 особа | додержує | додержують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додержуватиму | додержуватимемо |
2 особа | додержуватимеш | додержуватимете |
3 особа | додержуватиме | додержуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | додержував | додержували |
Жіночий рід | додержувала | |
Середній рід | додержувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додержуймо | |
2 особа | додержуй | додержуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | додержуючи | |
Минулий час | додержувавши |