дозорчий
ДОЗОРЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що дозорний. Двоє дозорчих партизанів, хвилюючись, стежили, як просувалася танкова колона повз них (Ле, Опов. та нариси, 1950, 261); Під тим лісом мався бути дозорчий курінь осаула (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105); Дозорчим.. у тому замкові був Харко Найда (Морд., І, 1958, 140).
2. у знач. ім. дозорчий, чого, ч ., рідко. Те саме, що наглядач. Розвидняється. Через деякий час гримить засув, одчиняються двері і з'являється старший над вартою з тюремними дозорчими (Мам., Тв., 1962, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дозорчий | дозорча | дозорче | дозорчі |
Родовий | дозорчого | дозорчої | дозорчого | дозорчих |
Давальний | дозорчому | дозорчій | дозорчому | дозорчим |
Знахідний | дозорчий, дозорчого | дозорчу | дозорче | дозорчі, дозорчих |
Орудний | дозорчим | дозорчою | дозорчим | дозорчими |
Місцевий | на/у дозорчому, дозорчім | на/у дозорчій | на/у дозорчому, дозорчім | на/у дозорчих |