доказувати
ДОКАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОКАЗАТИ, ажу, ажеш, док. 1. перех., без додатка і неперех. Закінчувати говорити, розповідати про що-небудь, доводити розповідь до певної межі. - Отак, пані, - почала доказувати баба, - заслабла я на голову, пролежала тут трохи в больниці [лікарні] (Коцюб., І, 1955, 456); Настя витирала порепаними од роботи руками заплакані очі й доказувала останню мову: - Копієчку складай, дочко, бо на старість, хто знає, як буде (Вас., І, 1959, 289); - Продала... - сказала вона та й не доказала (Н.-Лев., І, 1956, 108); Вона хотіла ще щось доказати, та Рахіра опинилася вже близько неї (Коб., II, 1956, 160); Звичайно, його дуже цікавило те, про що почала і не доказала дочка (Головко, II, 1957, 585).
2. перех. і неперех., з спол. що. Підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доводами; доводити. При кожній нагоді.. він не залишав доказувати користь і потребу такої дороги (Фр., VI, 1951, 38); Лаврін доказував, що то груша його, бо він її прищепив (Н.-Лев., II, 1956, 378); Люди боязко шарахались від неї [собаки] під тин. Хоч вона і вчена, але собака є таки собака. От візьме та й плигне на тебе, загавкає, не дай - не піди, а тоді доказуй, що ти не верблюд (Кучер, Трудна любов, 1960, 444); // перев. кому. Переконувати кого-небудь у чомусь. - Брати, я смерті не боюся! Я докажу отим зміям, Я вирву їх несите жало!.. (Шевч., І, 1951, 269); Ти знов тихо і поважно доказувала мені, що дрібниці життя мають величезну руйнуючу силу (Л. Укр., III, 1952, 685); [Василь:] Докажи ж мені, докладно доведи до того, щоб я повірив (Мирний, V, 1955, 106); Микола доказав свою непричетність до контрреволюційної організації. Кров'ю доказав (Гжицький, Вел. надії, 1963, 335).
@ Свого доказати - зробити по-своєму, довести свою правоту. Чи купити що, чи продати, - зроду-віку не послухає; хоч шкода з того видима буде, вона свого докаже (Вовчок, І, 1955, 5); - Ідіть міряйте [город] на моїх очах, а як ні, то я ваші кілки на межі геть повикидаю за тин, а таки свого докажу, - кричала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 355).
3. неперех. Повідомляти кому-небудь про щось. [Панас:] Ач, іродів Лахтійон. Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. [Степанида:] Та лай, лай! Я не докажу (Кроп., І, 1958, 135).
4. тільки док., перех., розм., перев. з не. Змогти, зуміти розказати, пояснити. - Дівчино, чи в Омбишських лісах є партизани? - Гомоніли люди, начебто є, а де саме - того не докажу (Шиян, Партиз. край, 1946, 29).
5. неперех., на кого, заст. Доносити. - Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький і Калиновський? - Один на другого доказує, видко, що нема між ними доброї згоди (Стор., І, 1957, 378); - Ідуть [фашисти] цепом, - сказав [дід] пошепки, - а нам і звернути нікуди, хоч би хто їх затримав; мабуть, якась уже гадина доказала на вас (Ю. Янов., І, 1954, 73).
6. неперех., кому, діал. Докоряти. Було старий і стане доказувать жінці: - На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? (Стор., І, 1957, 57); Коли б мені на чужині хоч одна людина,- ніхто б мені не доказав, що я сиротина (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доказую | доказуємо |
2 особа | доказуєш | доказуєте |
3 особа | доказує | доказують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доказуватиму | доказуватимемо |
2 особа | доказуватимеш | доказуватимете |
3 особа | доказуватиме | доказуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | доказував | доказували |
Жіночий рід | доказувала | |
Середній рід | доказувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | доказуймо | |
2 особа | доказуй | доказуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | доказуючи | |
Минулий час | доказувавши |