доладний
ДОЛАДНИЙ, а, е. 1. Який має пропорційні і красиві форми (про гарну зовнішність). Добрі люди доглядали, Шанували, поливали, Щоб жила краса моя, Щоб доладна була я (Гл., Вибр., 1957, 302); - То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка (Н.-Лев., II, 1956, 264); -Додому час, - промовив Роман і теж поглянув на невеличку, доладну постать Христини (Стельмах, Хліб.., 1959, 70); // Який приємно, красиво звучить (про музику, співи, голос). Зі шляху обізвалася неголосна, доладна пісня, дзвякнуло стремено (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 25).
2. Який справляє приємне враження; який відповідає певним вимогам. Давно я нічого не читав такого доладного і з таким смаком (Мирний, V, 1955, 378); - Інженер з нього доладний, нічого не скажеш! - говорив сам з собою Синявій (Ле, Міжгір'я, 1953, 266).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доладний | доладна | доладне | доладні |
Родовий | доладного | доладної | доладного | доладних |
Давальний | доладному | доладній | доладному | доладним |
Знахідний | доладний, доладного | доладну | доладне | доладні, доладних |
Орудний | доладним | доладною | доладним | доладними |
Місцевий | на/у доладному, доладнім | на/у доладній | на/у доладному, доладнім | на/у доладних |