донизу
ДОНИЗУ, присл. У напрямку до землі; вниз; протилежне догори. Голова її сумно схилилася на груди, руки опустилися донизу (Мирний, І, 1954, 46); Альоша намацав свій матрац і ліг лицем донизу (Мик., II, 1957, 216); // У напрямку до низької місцевості, низини. Катерина швидкими рухами підкладала під колесо камінь, щоб візок не котився донизу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 47).