дорожник
ДОРОЖНИК, а, ч. Спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.). Становище на озері, куди в обідню пору заявлялись моряки й солдати на допомогу шоферам, дорожникам і вантажникам, було важке (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дорожник | дорожники |
Родовий | дорожника | дорожників |
Давальний | дорожникові, дорожнику | дорожникам |
Знахідний | дорожника | дорожників |
Орудний | дорожником | дорожниками |
Місцевий | на/у дорожнику, дорожникові | на/у дорожниках |
Кличний | дорожнику | дорожники |