досвітчаний
ДОСВІТЧАНИЙ1, а, е, рідко. Те саме, що досвітній. Було ще рано. У вікна дивилась зимова ніч, зорі тремтіли в морозному повітрі, досвітчане світло в далеких хатах блимало (Коцюб., І, 1955, 326).
ДОСВІТЧАНИЙ2, а, е, заст. Прикм. до досвітки2.
Досвітчана мати, заст. - жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки. Оце було як осінь, то вже дівчата й парубки так і пропитують на селі, де яка вдова живе да хорошу хату.. має, щоб її просити у досвітчані матері (Барв., Опов.., 1902, 56); Ніхто нічого звечора не робить. От хіба тільки молодеча збереться у досвітчаної матері (Мирний, III, 1954, 405).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | досвітчаний | досвітчана | досвітчане | досвітчані |
Родовий | досвітчаного | досвітчаної | досвітчаного | досвітчаних |
Давальний | досвітчаному | досвітчаній | досвітчаному | досвітчаним |
Знахідний | досвітчаний, досвітчаного | досвітчану | досвітчане | досвітчані, досвітчаних |
Орудний | досвітчаним | досвітчаною | досвітчаним | досвітчаними |
Місцевий | на/у досвітчаному, досвітчанім | на/у досвітчаній | на/у досвітчаному, досвітчанім | на/у досвітчаних |