достоювати
ДОСТОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСТОЯТИ, ою, оїш, док., неперех. і перех. 1. Стояти до закінчення чого-небудь, до певного строку. - Недовго достояти; побачу, що вони тут робитимуть (Кв.-Осн., II, 1956, 108); Сяк-так службу божу достояла і до родичів своїх далеких не зайшла, а подалась назад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 63); * Образно. Була зоряна ніч, і місяць достоював на варті одиноко (Рибак, Гармати.., 1934, 5).
2. розм. Робитися зрілим, стиглим. Ще груші не достояли, а Лаврінові діти кинулись на їх, як бджоли на мед (Н.-Лев., II, 1956, 379).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | достоюю | достоюємо |
2 особа | достоюєш | достоюєте |
3 особа | достоює | достоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | достоюватиму | достоюватимемо |
2 особа | достоюватимеш | достоюватимете |
3 особа | достоюватиме | достоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | достоював | достоювали |
Жіночий рід | достоювала | |
Середній рід | достоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | достоюймо | |
2 особа | достоюй | достоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | достоюючи | |
Минулий час | достоювавши |