дочка
ДОЧКА, и, ж, 1. Особа жіночої статі стосовно до своїх батьків. А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Шевч., II, 1953, 49); В багатьох хатах великим постом шили матері бурлацькі торби своїм синам та дочкам в дорогу (Гончар, Таврія.., 1957, 7).
2. розм. Ласкаве звертання літньої людини до молодої жінки або дівчини. [Мавка:] Ох, як я довго спала! [Лісовик:] Довго, дочко! (Л. Укр., III, 1952, 196).
3. уроч. Жінка, що тісно, кровно зв'язана з своїм народом, своєю країною. О Батьківщино!.. Ти для мене всіх рідніш, моє життя, мій квіте!.. Не зрадили тебе твої донецькі діти, і всі сини твої, всі дочки... (Сос., II, 1958, 477).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дочка | дочки |
Родовий | дочки | дочок |
Давальний | дочці | дочкам |
Знахідний | дочку | дочок |
Орудний | дочкою | дочками |
Місцевий | на/у дочці | на/у дочках |
Кличний | дочко | дочки |