доісторичний
ДОІСТОРИЧНИЙ, а, е. Стос. до найдавнішого періоду, про який нема писемних свідчень. Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір.. промовляють до мене згадками щасливих дитячих літ, віють поезією давніх, доісторичних часів... (Коцюб., III, 1956, 128); // перен. Про що-небудь дуже давнє, застаріле, старомодне. Сей лист однаково в той день не пішов би, - такі-то ще доісторичні тут пошти (Л. Укр., V, 1956, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доісторичний | доісторична | доісторичне | доісторичні |
Родовий | доісторичного | доісторичної | доісторичного | доісторичних |
Давальний | доісторичному | доісторичній | доісторичному | доісторичним |
Знахідний | доісторичний, доісторичного | доісторичну | доісторичне | доісторичні, доісторичних |
Орудний | доісторичним | доісторичною | доісторичним | доісторичними |
Місцевий | на/у доісторичному, доісторичнім | на/у доісторичній | на/у доісторичному, доісторичнім | на/у доісторичних |