дракон
ДРАКОН, а, ч. 1. У міфології багатьох народів - потвора, чудовисько у вигляді крилатого вогнедишного змія, що пожирає людей і тварин. Все тріщало, ламалось і бухало полум'ям, немов там на життя й смерть бились розпечені дракони (Коцюб., І, 1955, 265); Він.. тихо розповідає про книжки, які колись читав. Це було щось краще за казку, в них [книжках] не було відьом, зміїв і драконів (Цюпа, Три явори, 1958, 11); * У порівн. Гей, до зброї! бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! (Олесь, Вибр., 1958, 115); Довгі пасма густого смоляного диму потяглися в повітрі чорним драконом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 138).
2. перен. Про жорстоку, безжалісну людину. [Алілуя:] Дракон!Добре, хоч повіявся у Москву. Хай летить, хай! Там йому кінець один (Дмит., Дівоча доля, 1960, 64).
3. Деревна ящірка деяких тропічних країн, яка може літати. З рептилій слід ще назвати оригінальну ящірку - літаючого дракона (Посібник з зоогеогр., 1956, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дракон | дракони |
Родовий | дракона | драконів |
Давальний | драконові, дракону | драконам |
Знахідний | дракона | драконів |
Орудний | драконом | драконами |
Місцевий | на/у драконі, драконові | на/у драконах |
Кличний | драконе | дракони |