дратівний
ДРАТІВНИЙ, а, е. Який діє на органи чуття, подразнює їх. Велику приземкувату хату, де розмістилася санітарна частина полку, сповнювали гострі, дратівні пахощі карболки, поту, закипілої крові (Жур., Вечір.., 1958, 257); Він обома руками.. закривав ту бляху, ховаючи її дратівне блищання (Ле, Хмельницький, І, 1957, 4); // у знач. ім. дратівне, ного, с. Ліки, шо викликають подразнення, діють як дратівник.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дратівний | дратівна | дратівне | дратівні |
Родовий | дратівного | дратівної | дратівного | дратівних |
Давальний | дратівному | дратівній | дратівному | дратівним |
Знахідний | дратівний, дратівного | дратівну | дратівне | дратівні, дратівних |
Орудний | дратівним | дратівною | дратівним | дратівними |
Місцевий | на/у дратівному, дратівнім | на/у дратівній | на/у дратівному, дратівнім | на/у дратівних |