дружкувати
ДРУЖКУВАТИ, ую, уєш, недок., заст. Бути дружкою або дружком. [Менша дружка (виступає й співає до дружка): ] Тобі, дружку, не дружкувати, Тобі, дружку, панувати (Н.-Лев., II, 1956, 427); Іванові нагадалася Маковейова дружка. Скільки не їздять по весіллях, скільки не дружкують - усі ті молоді дівчата!.. (Круги., Буденний хліб.., 1960, 117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружкую | дружкуємо |
2 особа | дружкуєш | дружкуєте |
3 особа | дружкує | дружкують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружкуватиму | дружкуватимемо |
2 особа | дружкуватимеш | дружкуватимете |
3 особа | дружкуватиме | дружкуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дружкував | дружкували |
Жіночий рід | дружкувала | |
Середній рід | дружкувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дружкуймо | |
2 особа | дружкуй | дружкуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дружкуючи | |
Минулий час | дружкувавши |