дрюччя
ДРЮЧЧЯ, я, с. Збірн. до дрюк. Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки, підставляючи спини під чумацьке дрюччя (Коцюб., І, 1955, 185); З дзенькотом-брязкотом посипались вікна, дрюччям висаджено двері, темна хвиля турбаївського гніву ринула у панські покої (Гончар, Таврія.., 1957, 133); * У порівн. Увесь [коник] зелений, ноги як дрюччя (Гр., Без хліба, 1958, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрюччя | |
Родовий | дрюччя | |
Давальний | дрюччю | |
Знахідний | дрюччя | |
Орудний | дрюччям | |
Місцевий | на/у дрюччі | |
Кличний | дрюччя |