дрімливий
ДРІМЛИВИЙ, а, е. 1. нар.-поет. Схильний до дрімоти; який постійно дрімає, охоплений дрімотою. Аж свекруха йде, Як змія гуде: «Сонливая-дрімливая, До роботи лінивая, Невістко моя!» (Нар. лірика, 1956, 287); Купили [повстанці] коней вороних... Щоб гривами вкривали їх від кулі і роси. В годину б тяжку серед нив Іржали в головах, Щоб ока світлого не пив Дрімливий ворон-птах (Мал., І, 1956, 208).
2. Який викликає, навіває дрімоту. День парний, дрімливий, сонечко парить, наче з-за туману (Вовчок, VI, 1956, 325); Ні, я не порушу дрімливої тиші, Йдучи цим маленьким двором (Бажан, Роки, 1957, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дрімливий | дрімлива | дрімливе | дрімливі |
Родовий | дрімливого | дрімливої | дрімливого | дрімливих |
Давальний | дрімливому | дрімливій | дрімливому | дрімливим |
Знахідний | дрімливий, дрімливого | дрімливу | дрімливе | дрімливі, дрімливих |
Орудний | дрімливим | дрімливою | дрімливим | дрімливими |
Місцевий | на/у дрімливому, дрімливім | на/у дрімливій | на/у дрімливому, дрімливім | на/у дрімливих |