дублений
ДУБЛЕНИЙ, а, е. 1. Діепр. пас. мин. ч. до дубити.
2. прикм. Який піддавався дубленню. Пригадай, як гримів у поході барабан наших дублених шкур (Перв., І, 1958, 125); // Зробл. із шкір, що піддавалися дубленню. Вискакує з кабіни чоловік у дубленому кожусі (Шиян, Гроза.., 1956, 620).
3. прикм., перен., розм. Обвітрений, огрубілий (про шкіру обличчя, рук і т. ін.). З'єднав [Лесь] свою долоню з Мар'яновою, і на них строкарі.. почали класти свої дублені, репані і морщені руки... (Стельмах, Хліб.., 1959,209).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дублений | дублена | дублене | дублені |
Родовий | дубленого | дубленої | дубленого | дублених |
Давальний | дубленому | дубленій | дубленому | дубленим |
Знахідний | дублений, дубленого | дублену | дублене | дублені, дублених |
Орудний | дубленим | дубленою | дубленим | дубленими |
Місцевий | на/у дубленому, дубленім | на/у дубленій | на/у дубленому, дубленім | на/у дублених |