дурити
ДУРИТИ, дурю, дуриш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Шевч., І, 1951, 332); Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (Н.-Лев., II, 1956, 283); Той безсовісно дурив їх своїми легкими і веселими словами (Стельмах, Хліб.., 1959, 128); // Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно. Панам легко живеться на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять.., за твою гірку працю кажуть тобі ще платити, податками здирають... (Кобр., Вибр., 1954, 46); - Скажіть нам, Андріяновичу, скільки хабара дав вам пан, щоб ви разом з ним народ дурили? (Шиян, Гроза.., 1956, 514); // Спокушати, зводити (дівчат). Давно се діялось, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили (Шевч., II, 1953, 77).
Дурити голову (із запереч, н е голови) - обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками; позбавляти можливості тверезо міркувати. Дурив [посол] Мазепі голову, скільки міг (Ю. Янов., І, 1958, 426); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (Коцюб., II, 1955,8); Дурити світом - бути легковажним, несерйозно ставитися до всього. [Xимка:] Хай, поки ще сам був, - дурив світом; а тепер, - ..пора і за розум узятись... (Мирний, V, 1955, 241).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дурю | дуримо |
2 особа | дуриш | дурите |
3 особа | дурить | дурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дуритиму | дуритимемо |
2 особа | дуритимеш | дуритимете |
3 особа | дуритиме | дуритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дурив | дурили |
Жіночий рід | дурила | |
Середній рід | дурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дурімо | |
2 особа | дури | дуріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дурячи | |
Минулий час | дуривши |