духмяний
ДУХМЯНИЙ, а, е. Який має сильний, приємний запах; ароматний, запашний, пахучий. Мар'яна зриває духмяну траву... (Шиян, Гроза.., 1956, 485); В людських садах розцвітали духмяні груші (Гур., Новели, 1951, 13); * Образно. За складками її простенької одежі крилась завидна спокуса духмяної молодості (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 155).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | духмяний | духмяна | духмяне | духмяні |
Родовий | духмяного | духмяної | духмяного | духмяних |
Давальний | духмяному | духмяній | духмяному | духмяним |
Знахідний | духмяний, духмяного | духмяну | духмяне | духмяні, духмяних |
Орудний | духмяним | духмяною | духмяним | духмяними |
Місцевий | на/у духмяному, духмянім | на/у духмяній | на/у духмяному, духмянім | на/у духмяних |