душачи
душити
ДУШИТИ, душу, душиш, недок., перех. і без додатка. 1. Умертвляти кого-небудь, здавлюючи горло і насильно припиняючи дихання. Хвилювався дорогою Семен. - Піду і задушу його, як гадину!.. Але душити було нікого... Семен не застав брата дома (Коцюб., І, 1955, 127); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг, повалив на землю і почав душити (Довж., І, 1958, 233); * У порівн. Батько репетує страшно, хрипло й надсадно, немовби його хтось душить (Смолич, II, 1958, 16); //Спричиняти фізичний біль, незручність здавлюванням, натискуванням. Під пахвою держить гуску, а пальцями душить її за ніс, мабуть, щоб не кричала (Н.-Лев., III, 1956, 268); Лежати було легко, тіло розм'якло, тільки маузер душив під груди (Кучер, Чорноморці, 1956, 167); // Налягати, натискувати на кого-небудь або один на одного. [Когут:] А на мосту... людей і підвід - цілий ярмарок! Кричать, товпляться, душать один одного (Мокр., П'єси, 1959, 134); * У порівн. Для неї все здавалось, що в хаті чогось тісне, неначе її душать стіни, душить стеля (Н.-Лев., II, 1956, 292).
Душити в обіймах кого - міцно, гаряче обнімати кого-небудь. Коли мати почала душити його в своїх обіймах, згадав [Доря] одразу, що се його день (Коцюб., II, 1955, 373).
2. Фізично знищувати кого-, що-небудь. - Душать її [сарану], знищують там, де застануть (Петльов., Хотинці, 1949, 173); * Образно. Голод душить їх [жінок], а вони не здаються (Кучер, Чорноморці, 1956, 559).
3. перен. Жорстоко пригноблювати, придушувати квго-небудь. Казарма в Росії була часто-густо гірша від усякої тюрми; ніде так не душили і не гнобили особи, як у казармі.. (Ленін, 10, 1949, 36); Вони [Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка] жили й творили в той час, коли самодержавство душило народ, тримало його в темряві без шкіл (Мал., Думки.., 1959, 21); // Заважати розвиткові, ростові, прогресуванню чого-небудь. Царський уряд душив національну культуру українського народу (Рад. Укр., 25.1 1948, 4); Писарєв викриває надзвичайно реакційну роль католицької релігії, яка душила усе живе в науці і житті (Наука.., 12, 1958, 51).
4. Неприємно діяти на органи дихання, ускладнювати процес дихання. Бряжчала посуда, шкварчав шашлик, душив усіх пил (Коцюб., II, 1955, 125); Дарма, що дим задухою тебе душить, - все це ніщо, коли рядом з тобою зірками сяють крізь дим дівочі закохані оченята... (Гончар, Маша.., 1959, 6); // Підступати до горла, не давати можливості вільно дихати (про кашель, сміх і т. ін.). Уткне [Мотря] ниць у подушку своє лице, - кашель підступить під горло, лоскоче, душить... (Мирний, II, 1954, 211); Сашко ледве стримувався, його душив сміх (Донч., II, 1956, 431); // безос. А мене наче душить у хаті - тільки дихаю, як вирвуся у пущу (Вовчок, VI, 1956, 337); - Пити!.. - простогнав Горленко. - Важко мені... душить... (Тулуб, Людолови, 1, 1957, 40); // перен., розм. Не давати можливості проявлятися, затримувати в собі, затамовувати. Молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе.., щоб не душила своєї журби (Кв.-Осн., II, 1956, 357); Вона не пам'ятає, скільки, душачи ридання, простояла над Григорієм (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 261); // перен. Діяти гнітюче, створювати важкий настрій, мучити. Щось важке лягає на серці і душить його, як те каміння (Н.-Лев., II, 1956, 383); Її душило велике лихо (Коцюб.. І, 1955, 273); Ночами його душили кошмари (Мик., II, 1957, 496).
5. перен., розм. Надмірно берегти, приховувати що-небудь. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину (Свидн., Люборацькі, 1955, 94).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | душу | душимо |
2 особа | душиш | душите |
3 особа | душить | душать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | душитиму | душитимемо |
2 особа | душитимеш | душитимете |
3 особа | душитиме | душитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | душив | душили |
Жіночий рід | душила | |
Середній рід | душило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | душімо | |
2 особа | души | душіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | душачи | |
Минулий час | душивши |