душка
ДУШКА, и, ж. 1. Пестл. до душа 1, 2, 5. Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла (Котл., І, 1952, 65).
2. розм. Про людину з прекрасними рисами характеру. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси.., II, 1956, 47); І тут [біля директорської канцелярії] нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр., IV, 1950, 458); // При пестливому звертанні до кого-небудь. Хорунжівна знай спросоння приговорює: - Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Кв.-Осн., II, 1956, 203); Вона наче крізь сон почула. - Як спали, Палагночко, душко? (Коцюб., II, 1955, 339).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душка | душки |
Родовий | душки | душок |
Давальний | душці | душкам |
Знахідний | душку | душки, душок |
Орудний | душкою | душками |
Місцевий | на/у душці | на/у душках |
Кличний | душко | душки |