дядечко
ДЯДЕЧКО, а, ч. Пестл. до дядько 1, 2. В Удільнім відомстві, пригадую, служив Андріїв дядечко (Рильський, Поеми, 1957, 220); - Що ж це сталося, дядечку?- з тривогою вчепилася [Надія] за дядька, шукаючи в його очах відповідь про головне, про батька (Ваш, Надія, 1960, 188); - Попали [Параска з бабою] якогось чоловіка з дороги. Іди, дядечку, увести у закон дитину (Мирний, IV, 1955, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дядечко | дядечки |
Родовий | дядечка | дядечків |
Давальний | дядечкові, дядечку | дядечкам |
Знахідний | дядечка | дядечків |
Орудний | дядечком | дядечками |
Місцевий | на/у дядечку, дядечкові | на/у дядечках |
Кличний | дядечку | дядечки |