дятел
ДЯТЕЛ, тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Коп., Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи.., 1950, 53); * У порівн. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Панч, В дорозі, 1959, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дятел | дятли |
Родовий | дятла | дятлів |
Давальний | дятлові, дятлу | дятлам |
Знахідний | дятла | дятлів |
Орудний | дятлом | дятлами |
Місцевий | на/у дятлі, дятлові | на/у дятлах |
Кличний | дятле | дятли |