дігтярний
ДІГТЯРНИЙ, а, е. Прикм. до дьоготь. - Онде, біля дігтярної лавки стоїть [вартовий] (Кв.-Осн., II, 1956, 17); Не та пішла тепер молодь.. Важко було уявити собі будь-кого з них під хатою Вутаньки.. з дігтярним квачем у руці (Гончар, І, 1954, 510); // Вигот. з дьогтю; який має домішки дьогтю. - Це краще за мед, - сказала жартома тьотя Клава. - Це дігтярна мазь (Хижняк, Тамара, 1959, 220).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дігтярний | дігтярна | дігтярне | дігтярні |
Родовий | дігтярного | дігтярної | дігтярного | дігтярних |
Давальний | дігтярному | дігтярній | дігтярному | дігтярним |
Знахідний | дігтярний, дігтярного | дігтярну | дігтярне | дігтярні, дігтярних |
Орудний | дігтярним | дігтярною | дігтярним | дігтярними |
Місцевий | на/у дігтярному, дігтярнім | на/у дігтярній | на/у дігтярному, дігтярнім | на/у дігтярних |