діез
ДІЕЗ, а, ч. 1. Знак підвищення ноти на півтону. [Шмурр:] Вона не розуміє гармонії, ..акордів! [Шмоль:] Що там акордів! Вона лякається кожного бемоля чи діеза! (Коч., II, 1956, 161); Мої дівчатка-доньки.. Спішать вже на урок! Найменшенька в музичну, В полон діезів, гам (Ус., Листя.., 1956, 55).
2. невідм. Уживається після назви ноти у знач. «на півтону вище».
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діез | діези |
Родовий | діеза | діезів |
Давальний | діезові, діезу | діезам |
Знахідний | діез | діези |
Орудний | діезом | діезами |
Місцевий | на/у діезі | на/у діезах |
Кличний | діезе | діези |