екотип
ЕКОТИП, -у, ч. Групи особин будь-якого виду, які пристосовані до існування в певному місці оселення та відрізняються від інших груп особин того самого виду спадково закріпленими особливостями; різні екотипи того самого біологічного виду формуються в результаті адаптації до специфічного набору екологічних чинників; екотипи характеризуються фенотипічними відмінностями (наприклад, у морфології та фізіології), і здатні до вільного схрещування з іншими екотипами даного виду.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | екотип | екотипи |
Родовий | екотипу | екотипів |
Давальний | екотипові, екотипу | екотипам |
Знахідний | екотип | екотипи |
Орудний | екотипом | екотипами |
Місцевий | на/у екотипі | на/у екотипах |
Кличний | екотипе | екотипи |