елегійний
ЕЛЕГІЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до елегія 1. В елегійних творах перевага надається довгим голосним і дифтонгам (Рад. літ-во, 5, 1958, 88); Елегійний жанр.
2. перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість. Якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи (Стар., Облога.., 1961, 70); Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір'я настроювала Кіндрата на елегійний лад (Іщук, Вербівчани, 1961, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | елегійний | елегійна | елегійне | елегійні |
Родовий | елегійного | елегійної | елегійного | елегійних |
Давальний | елегійному | елегійній | елегійному | елегійним |
Знахідний | елегійний, елегійного | елегійну | елегійне | елегійні, елегійних |
Орудний | елегійним | елегійною | елегійним | елегійними |
Місцевий | на/у елегійному, елегійнім | на/у елегійній | на/у елегійному, елегійнім | на/у елегійних |