емотивізм
ЕМОТИВІЗМ, -у, ч. Суб'єктивістська теорія моралі, яка заперечує об'єктивне значення етичних понять; один із напрямів неопозитивізму в етиці; етична теорія логічного позитивізму, згідно з якою моральні судження і поняття не є ні істинними, ні хибними; вони позбавлені пізнавального змісту, оскільки не можуть бути піддані верифікації (дослідній перевірці).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емотивізм | емотивізми |
Родовий | емотивізму | емотивізмів |
Давальний | емотивізмові, емотивізму | емотивізмам |
Знахідний | емотивізм | емотивізми |
Орудний | емотивізмом | емотивізмами |
Місцевий | на/у емотивізмі | на/у емотивізмах |
Кличний | емотивізме | емотивізми |