емісар
ЕМІСАР, а, ч. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні). Йому було літ десять, як із-за Дунаю, з Січі приїздили до них у село емісари (Коцюб., І, 1955, 339); Він [Врангель] пошле своїх емісарів у Турцію, на Балкани (Гончар, Таврія.., 1957, 580); Візити американських емісарів в Африку нагадували паломництво віруючих у Мекку (Ком. Укр., 7, 1961, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | емісар | емісари |
Родовий | емісара | емісарів |
Давальний | емісарові, емісару | емісарам |
Знахідний | емісара | емісарів |
Орудний | емісаром | емісарами |
Місцевий | на/у емісарі, емісарові | на/у емісарах |
Кличний | емісаре | емісари |