етапник
ЕТАПНИК, а, ч. Людина, яку переправляють куди-небудь етапом. Вартові солдати хвилювались, підганяли етапників, збивали їх у тісну юрбу, лаялись (Донч., III, 1956, 41); * У порівн. В один край від бочок і в другий.. бовваніли люди гуртками по межівнику, мов херсонські етапники на спочинку (Гончар, Таврія.., 1957, 206).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | етапник | етапники |
Родовий | етапника | етапників |
Давальний | етапникові, етапнику | етапникам |
Знахідний | етапника | етапників |
Орудний | етапником | етапниками |
Місцевий | на/у етапнику, етапникові | на/у етапниках |
Кличний | етапнику | етапники |