жара
ЖАРА, и, ж. 1. Гаряча літня пора; спека. Надворі стояла жара (Фр., VII, 1951, 96); І от у Петрівку, саме в спеку, в жару візьми та й занедужай (Мирний, І, 1954, 300); // Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін. У хаті душно та гаряче; порозвішувані по стінах білих рябопері птиці, здається, сказилися від цієї духоти та жари (Вовчок, І, 1955, 297).
2. діал. Жар (у 3 знач.). Довгі безсонні ночі нищили його тіло, жара палила його нутро, засихала на устах (Кобр., Вибр., 1954, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жара | жари |
Родовий | жари | жар |
Давальний | жарі | жарам |
Знахідний | жару | жари, жар |
Орудний | жарою | жарами |
Місцевий | на/у жарі | на/у жарах |
Кличний | жаро | жари |