жартівниця
ЖАРТІВНИЦЯ, і, ж. Жін. до жартівник. [Сергій:] А ти така ж, як і була, - жартівниця! (Баш, П'єси, 1958, 83); А проте Ліда не ображалася, бо в кожному слові жартівниць відчувала доброзичливість і щирість (Кочура, Родина.., 1962, 94).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жартівниця | жартівниці |
Родовий | жартівниці | жартівниць |
Давальний | жартівниці | жартівницям |
Знахідний | жартівницю | жартівниць |
Орудний | жартівницею | жартівницями |
Місцевий | на/у жартівниці | на/у жартівницях |
Кличний | жартівнице | жартівниці |