ждати
ЖДАТИ, жду, ждеш, недок. 1. перех. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимось; чекати, очікувати. Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати (Шевч., І, 1951, 3); А може, вона навмисне так довго одягається, щоб знову непомітно позирати, як поводиться Петро, ждучи її? (Кучер, Чорноморці, 1956, 12); * У порівн. І не раз після того можна було бачити його, як понурий сновигав біля Ратієвщини, наче ждав кого (Мирний, IV, 1955, 36); // перех. і неперех., кого, чого, на кого - що, з спол. Розраховувати на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чогось. Ждав на Параску, та вона не приходила (Фр., VII, 1951, 125); Ждала [дівчина], щоб настала ніч (Л. Укр., І, 1951, 181); Петрик щодня з війни ждав батька (Кучер, Полтавка, 1950, 73); Товариші ждуть команди (Гончар, Таврія.., 1957, 302).
Ждати не діждатися - довго, з нетерпінням очікувати кого-, що-небудь. Ламає [Уляна] руки, молиться богу і жде не діждеться Федора (Мирний, І, 1954, 301).
2. перех. і неперех. Надіятися на що-небудь, сподіватися чогось; чекати. Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав (Греб., І, 1957, 52); - Хм! - гірко мукнув дід і помовчав. -Ні, вже не ждати добра від Якова (Мирний, І, 1954, 167); Не ждіть рятунку ні від кого: Ні від богів, ні від царів (Сто пісень.., 1946, 7).
@ Ждати з (коло) моря погоди - даремно на що-небудь надіятися, чогось чекати. - Чого ж ти сердишся? - звернувся він обережно. - Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. - Жди з моря погоди, - відрізала вона коротко (Коцюба, Нові береги, 1959, 311);
Не ждати такого від кого - не надіятись, що хто-небудь може так зробити. - Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! - дошкуля Лушня (Мирний, II, 1954, 176).
3. тільки 2 ос., перех. Бути призначеним, неминучим для кого-небудь. Вона почувала, що її жде велике горе (Н.-Лев., III, 1956, 331); [Хвора:] Мене жде шибениця - я те знаю (Л. Укр., І, 1951, 118); Ми не можемо не радіти, знаючи, що нас ждуть ще кращі.. роки (Рад. Укр., 1.I, 1951, 2).
4. неперех. Гаяти час, зволікати з чим-небудь, розраховуючи на здійснення, появу чогось. Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було (Н.-Лев., II, 1956, 251); - Воно якби Василь сміливіший, то ми, може б, і побралися; тільки він жде, поки батькові рік вийде [після смерті] (Мирний, III, 1954, 163).
@ Не заставляти (заставити) себе ждати - дуже швидко, без затримки робити, виконувати, здійснювати що-небудь. Килигей не заставив себе ждати: звичним кавалерійським рухом придавивши на голові папаху, ступнув наперед (Гончар, Таврія.., 1957, 310); Час не жде - необхідно негайно щось виконувати, робити. Мушу оце добре взятись до роботи, бо, далебі, час не жде (Л. Укр., V, 1956, 347).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жду | ждемо |
2 особа | ждеш | ждете |
3 особа | жде | ждуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ждатиму | ждатимемо |
2 особа | ждатимеш | ждатимете |
3 особа | ждатиме | ждатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ждав | ждали |
Жіночий рід | ждала | |
Середній рід | ждало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ждімо | |
2 особа | жди | ждіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ждучи | |
Минулий час | ждавши |