жебрати
ЖЕБРАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Просити милостиню; жебрачити, жебрувати; старцювати. Гринько Книш зачав жебрати тоді, як хата йому згоріла (Март., Тв., 1954, 374); - А цей, другий, документ дає тобі право жебрати по всій волості (Стельмах, Хліб.., 1959, 220).
2. перех. і неперех. Надокучливо випрошувати що-небудь у когось. [Неофіт-раб:] І я ще маю жебрати одежі отій своїй з біди гулящій жінці (Л. Укр., II, 1951, 230); [Зінька:] Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? - Перед катом своїм!.. (Кроп., II, 1958, 71).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жебраю | жебраємо |
2 особа | жебраєш | жебраєте |
3 особа | жебрає | жебрають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жебратиму | жебратимемо |
2 особа | жебратимеш | жебратимете |
3 особа | жебратиме | жебратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жебрав | жебрали |
Жіночий рід | жебрала | |
Середній рід | жебрало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жебраймо | |
2 особа | жебрай | жебрайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жебраючи | |
Минулий час | жебравши |