живописний
ЖИВОПИСНИЙ, а, е. 1. Прикм. до живопис. Значення Трохименка в українському мистецтві не вичерпується його живописною творчістю (Мист., 6, 1955, 37); Петриківські майстри здавна вживають як живописний матеріал яєчну темперу (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 95).
2. Який має красивий вигляд; мальовничий. Тут і там, у особливо затишних місцях, на живописних пунктах, стоять альтанки зі столиками та лавочками (Фр., III, 1950, 93); Він [парк Олександрія] розташований на березі живописної річки.. і має кілька декоративних ставків (Парк Олександрія.., 1949, 4).
3. Який виразно, яскраво що-небудь зображує, змальовує. Безпосередньо з уст народу черпала письменниця [Марко Вовчок] простоту, щирість, задушевність розповіді, живописну повноту епітетів, приказок, природну музикальність мови (Іст. укр. літ., І, 1954, 310); Живописна п'єса.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | живописний | живописна | живописне | живописні |
Родовий | живописного | живописної | живописного | живописних |
Давальний | живописному | живописній | живописному | живописним |
Знахідний | живописний, живописного | живописну | живописне | живописні, живописних |
Орудний | живописним | живописною | живописним | живописними |
Місцевий | на/у живописному, живописнім | на/у живописній | на/у живописному, живописнім | на/у живописних |