животіти
ЖИВОТІТИ, ію, ієш, недок. 1. Жити в тяжких умовах, зазнаючи недостачі в усьому, не відчуваючи смислу життя. Їм усім здавалось, що вони не жили, а тільки животіли на чужині, тиняючись в наймах по усяких місцях (Н.-Лев., II, 1956, 255); - Животієш, як худоба, навіть гірше, бо худобу принаймні годують, а хлопа ніхто не спитає, чи має він шматок хліба, чи ні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 72); Вона теплими очима глянула на той стіл, адже на ньому народжувались листи, що являли зараз для неї весь смисл життя, без яких вона не жила б, а животіла (Збан., Сеспель, 1961, 186).
2. Існувати в тяжких умовах, без розвитку, руху вперед, постійно зазнаючи труднощів. Раніше в селі школа ледве животіла, а в революцію і зовсім закрилась (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 98); Підприємство животіло під вічною загрозою векселів, які щохвилини могли бути опротестовані і тим самим потягти у безодню банкротства все підприємство (Вільде, Сестри.., 1958, 146).
3. заст. Бути живим; жити. - Я буду любити тебе довіку, доки стоятиме земля, животітимуть люди й світитиме сонце. Ти будеш навіки моєю! - сказав Громовик (Н.-Лев., IV, 1956, 10); - Чуєш: тільки слово кому - не животітимеш! - прошептав він і пішов з двору (Мирний, ІІ1, 1954, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | животію | животіємо |
2 особа | животієш | животієте |
3 особа | животіє | животіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | животітиму | животітимемо |
2 особа | животітимеш | животітимете |
3 особа | животітиме | животітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | животів | животіли |
Жіночий рід | животіла | |
Середній рід | животіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | животіймо | |
2 особа | животій | животійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | животіючи | |
Минулий час | животівши |