житець
ЖИТЕЦЬ, тця, ч., розм. Те саме, що житель. Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Мирний, IV, 1955, 82).
@ Не житець [на цьому світі] - те саме, що Не жилець [на цьому світі] (див. жилець). Домаха сідала на лаві і, підпираючи рукою щоку, жалісно хитала головою. - Ой, не житець ви, дядьку Томаше, на світі! Ой, не житець! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 167).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | житець | житці |
Родовий | житця | житців |
Давальний | житцеві, житцю | житцям |
Знахідний | житця | житців |
Орудний | житцем | житцями |
Місцевий | на/у житці, житцеві | на/у житцях |
Кличний | житцю | житці |
житце
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | житце | житця |
Родовий | житця | житець |
Давальний | житцю | житцям |
Знахідний | житце | житця |
Орудний | житцем | житцями |
Місцевий | на/у житці | на/у житцях |
Кличний | житце | житця |