з'їдений
З'ЇДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до з'їдати 1-5. Коли вино було випито і борщ та смажена баранина були з'їдені, вони таки справді непомітно вислизнули з хати (Чаб., Тече вода.., 1961, 191); Заїдене міллю сукно спахнуло курявою, як димом (Н.-Лев., III, 1956, 168); Той [Федір Лук'янович] розкладав на ганку старі коси, мідні монети, наполовину з'їдену іржею шаблю (Мушк., Серце.., 1962, 60); // з'їдено, безос. присудк. сл. Другу страву вже з'їдено (Ю. Янов., II, 1958, 36).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | з'їдений | з'їдена | з'їдене | з'їдені |
Родовий | з'їденого | з'їденої | з'їденого | з'їдених |
Давальний | з'їденому | з'їденій | з'їденому | з'їденим |
Знахідний | з'їдений, з'їденого | з'їдену | з'їдене | з'їдені, з'їдених |
Орудний | з'їденим | з'їденою | з'їденим | з'їденими |
Місцевий | на/у з'їденому, з'їденім | на/у з'їденій | на/у з'їденому, з'їденім | на/у з'їдених |