забовтаний
ЗАБОВТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до забовтати. Свита на ньому пошарпана, в дірах. Забовтана теж по пояс, в грязюці (Коцюб., І, 1955, 430).
2. у знач. прикм. Який забовтався, замочився, забризкався водою, болотом. Проти нього [Остапа] стояв не пес, а вовк. Великий, сірий, забовтаний, з гарячими голодними очима (Коцюб., І, 1955, 366); Забовтаний, виморений далекою ходьбою, він.. сидів, просушуючись біля вогню (Гончар, Таврія.., 1957, 711).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забовтаний | забовтана | забовтане | забовтані |
Родовий | забовтаного | забовтаної | забовтаного | забовтаних |
Давальний | забовтаному | забовтаній | забовтаному | забовтаним |
Знахідний | забовтаний, забовтаного | забовтану | забовтане | забовтані, забовтаних |
Орудний | забовтаним | забовтаною | забовтаним | забовтаними |
Місцевий | на/у забовтаному, забовтанім | на/у забовтаній | на/у забовтаному, забовтанім | на/у забовтаних |