зав'язь
ЗАВ'ЯЗЬ, і, ж. 1. Нижня здута частина маточки в (квітці, в якій після запилення насінних зачатків утворюється плід. В ураженому [сажкою] колосі [пшениці] руйнуються всі частини - зав'язь, луски, остюки; зберігаеться лише стрижень (Захист рослин.., 1952, 281); Дощ пройшов хазяйським кроком, - Сад в росі купається, Кожна зав'язь життєдайним Соком Наливається! (Нех., Чудесний сад, 1962, 75).
@ Іти (входити і т. ін.) у зав'язь - зав'язувати плоди. Баштан у тій порі входив у зав'язь, і сивувата огудина тільки вкривала землю (Літ. Укр., 22. Х 1965, 2).
2. збірн. Маленькі, недостиглі плоди. Скрізь висіла рясна зав'язь яблунь і груш (Кач., Вибр., 1953, 243); Нахилились вибуялі трави, соковитою зав'яззю рясніють сади (Рад. Укр., 9.УІ 1957, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зав'язь | зав'язі |
Родовий | зав'язі | зав'язей |
Давальний | зав'язі | зав'язям |
Знахідний | зав'язь | зав'язі |
Орудний | зав'яззю | зав'язями |
Місцевий | на/у зав'язі | на/у зав'язях |
Кличний | зав'язе | зав'язі |