заважувати
ЗАВАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАВАЖИТИ, жу, жиш, док. 1. Мати яку-небудь вагу; важити. - Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 476); * Образно. - Скільки, діду, нам гектар заважить, га? - роздумував [Корінько], уявляючи перед собою буйні лани колгоспного врожаю (Кач., Вибр., 1953, 247); // Обтяжувати своєю вагою. - Це ж із дому, мабуть, харчів і Яшкові передали. З одного ж села й по дорозі. Що той пуд який заважить? (Головко, І, 1957, 144).
@ Не багато заважить: а) (що) не дуже обтяжить. Послухався [Хома] ради. Згорнув свою барвисту пам'ятку [рушник], поклав до кишені. - Не багато заважить. Може, навіть легше буде з нею в поході (Гончар, III, 1959, 315); б) (хто) не буде тягарем, не заважатиме. - Баба не багато заважить, а все-таки буде поміч в господарстві: хоч гуси та гусенята пастиме.., - тарабанила сваха (Н.-Лев., III, 1956, 55).
2. перен., розм. Мати значення.
3. діал. Зачепивши, піднімати. - Тут спокійно я п'яту послинив, Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець [кінець] тернини (Фр., XIII, 1954, 346).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заважую | заважуємо |
2 особа | заважуєш | заважуєте |
3 особа | заважує | заважують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заважуватиму | заважуватимемо |
2 особа | заважуватимеш | заважуватимете |
3 особа | заважуватиме | заважуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заважував | заважували |
Жіночий рід | заважувала | |
Середній рід | заважувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заважуймо | |
2 особа | заважуй | заважуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заважуючи | |
Минулий час | заважувавши |