завидно
ЗАВИДНО. 1. Присл. до завидний.
2. у знач. присудк. сл. кому і без додатка. Про наявність почуття заздрості. Грицеві завидно було дивитися на той гурт [гімназистів]... (Мирний, III, 1954, 186); Якщо завидно їм [заздрісникам] - куди! Брехати, мов собаки, стануть... (Гл., Вибр., 1951, 20); - Аж завидно, як вас діти люблять! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 317).