завидющий
ЗАВИДЮЩИЙ, а, е, розм. Дуже, хворобливо заздрий. Так завидющий чоловік На брехні верне свій язик; Чого не втне, чи не достане - Усе погане (Гл., Вибр., 1951, 139); Висока гордість нам проймає душу, Коли згадаєм давній Севастополь, Де всупереч.. Тупим і завидющим блюдолизам На смерть стояли руські моряки (Рильський, III, 1961, 112); // Який виражає велику заздрість. Маріора завидющими очима поглядала на золото (Коцюба, Перед грозою, 1958, 29).
Очі завидющі у кого, чиї - уживається на означення дуже заздрої людини. - Панські очі завидющі, а руки загребущі (Гр., II, 1963, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завидющий | завидюща | завидюще | завидющі |
Родовий | завидющого | завидющої | завидющого | завидющих |
Давальний | завидющому | завидющій | завидющому | завидющим |
Знахідний | завидющий, завидющого | завидющу | завидюще | завидющі, завидющих |
Орудний | завидющим | завидющою | завидющим | завидющими |
Місцевий | на/у завидющому, завидющім | на/у завидющій | на/у завидющому, завидющім | на/у завидющих |