завойовний
ЗАВОЙОВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що завойовницький. Грабіжницькі, завойовні війни вели пруські кріпосники (Нова іст., 1956. 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завойовний | завойовна | завойовне | завойовні |
Родовий | завойовного | завойовної | завойовного | завойовних |
Давальний | завойовному | завойовній | завойовному | завойовним |
Знахідний | завойовний, завойовного | завойовну | завойовне | завойовні, завойовних |
Орудний | завойовним | завойовною | завойовним | завойовними |
Місцевий | на/у завойовному, завойовнім | на/у завойовній | на/у завойовному, завойовнім | на/у завойовних |