завідомити
ЗАВІДОМИТИ, млю, миш; мн. завідомлять; док., перех., діал. Повідомити. Він [Пес] зістався [зостався] вірний чоловікові і завідомив його про ухвалу звірів (Фр., IV, 1950, 118).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завідомлю | завідомимо |
2 особа | завідомиш | завідомите |
3 особа | завідомить | завідомлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завідомив | завідомили |
Жіночий рід | завідомила | |
Середній рід | завідомило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завідомімо | |
2 особа | завідоми | завідоміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | завідомивши |