завіряти
ЗАВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАВІРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (Н.-Лев., III, 1956, 381).
2. також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1. - От, діду, -- говорить Михайло, - Мелася завіряє, що ведмідь був у пасіці... (Вовчок, І, 1955, 343); - Козаче, - одказала Зінька, .. - мене завірили люди, що тебе нема вже на сім світі... (Стор., І, 1957, 361).
3. діал. Довіряти. - Коли тобі хто повірить щось, завірить себе і свою долю, чи то свій чоловік, чи пан, ..будь усе гідним того довір'я, не зрадь його ніколи (Фр., III, 1950, 288).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завіряю | завіряємо |
2 особа | завіряєш | завіряєте |
3 особа | завіряє | завіряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завірятиму | завірятимемо |
2 особа | завірятимеш | завірятимете |
3 особа | завірятиме | завірятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завіряв | завіряли |
Жіночий рід | завіряла | |
Середній рід | завіряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завіряймо | |
2 особа | завіряй | завіряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завіряючи | |
Минулий час | завірявши |