завітний
ЗАВІТНИЙ, а, е. Те саме, що заповітний. Горить мистецтва золоте руно, Як скарб завітний в чарівних Карпатах (Дмит., Вірші.., 1949, 93); Вася завітну тятиву сховав у степу, в старій соломі (Ковінька, Кутя.., 1960, 29); З іменем Леніна на устах, з палкою любов'ю до рідної Комуністичної партії ми впевнено йдемо до завітної мети - до комунізму (Рад. Укр., 7. XI 1960, 4); Як же ти нам помагала в бою Піснею-зброєю, Лесю, тією! Здійснивши мрію завітну твою, Славить Вкраїна дочку Прометея (Забашта, Вибр., 1958, 61); Завітний куточок прохолоди в Намангані. І прохолода й прикраса (Ле, Міжгір'я, 1953, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | завітний | завітна | завітне | завітні |
Родовий | завітного | завітної | завітного | завітних |
Давальний | завітному | завітній | завітному | завітним |
Знахідний | завітний, завітного | завітну | завітне | завітні, завітних |
Орудний | завітним | завітною | завітним | завітними |
Місцевий | на/у завітному, завітнім | на/у завітній | на/у завітному, завітнім | на/у завітних |
заповітний
ЗАПОВІТНИЙ, а, е. 1. Найдорожчий для кого-небудь у зв'язку з його задумами, спогадами і т. ін. Коли ми вимовляємо слова - Пушкін і Шевченко, то називаємо імена людей, які з найбільшою силою втілили в собі найкращі думи й найзаповітніші прагнення двох братніх народів (Рильський, III, 1955, 189); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінця дивним почуттям (Рибак, Час.., 1960, 466); //Який дуже ціниться, бережеться. Анрі-Жак витяг заповітну люлечку, зроблену з рідної глини, з вишневим цибушком, натоптав її ерзац-тютюном і з насолодою закурив (Ю. Янов., II, 1954, 50); Вона перейшла через довгий ряд кімнат, доки дісталася до півтемної зали з буфетною шафою, де зберігався коштовний заповітний посуд (Донч., III, 1956, 64); // Таємний, прихований (про думки, мрії). Настя зненацька заговорила тихо, таємниче, як діти, що повідають одне одному свої заповітні думки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 69); // До якого прагнуть, про який мріють. Вже вогнів видно шерег, Заповітний то берег.. Зустрічай їх [іммігрантів], Одесо! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 127); // Улюблений. - Дік! Ходи-но сюди, синку! - Покірно плентаюсь у спальню, в заповітний мамин куток (Речм., Твій побратим, 1962, 50).
2. Пов'язаний з якоюсь пам'ятною подією. Бувала коло заповітного каменя й Меланочка, підліток, сирота безрідна (Ю. Янов., II, 1954, 158).
3. Стос. до заповіту. Як у зимній вечір помирала В наддніпровому селі вдова, Старшій доньці Катрі проказала Заповітні, пам'ятні слова: ..Виший ти йому [Кобзареві] найкращі зорі (Турч., Земле моя.., 1961, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заповітний | заповітна | заповітне | заповітні |
Родовий | заповітного | заповітної | заповітного | заповітних |
Давальний | заповітному | заповітній | заповітному | заповітним |
Знахідний | заповітний, заповітного | заповітну | заповітне | заповітні, заповітних |
Орудний | заповітним | заповітною | заповітним | заповітними |
Місцевий | на/у заповітному, заповітнім | на/у заповітній | на/у заповітному, заповітнім | на/у заповітних |