загарчати
ЗАГАРЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Почати видавати низькі погрозливі звуки (про тварин). - Г-р-р... гав-гав! - загарчало щось коло самих ніг, потім трохи далі, потім ще в одному місці (Вас., І, 1959, 378); Прив'язаний біля яблуні пес загарчав спросонку, але Тимко обізвався до нього, і той затих (Тют., Вир, 1964, 256).
2. перен,, зневажл. Сердито сказати кому-небудь щось. - А бодай вас, пане сотнику! - так загарчав на нього пан Ригорович (Кв.-Осн., II, 1956, 187).
3. перен. Почати утворювати низькі скреготливі, гуркотливі звуки (про механізми, інструменти). Машину знов поволокли з двору на поле, знов вона загарчала, валячи та вивертаючи снопи за снопами (Мирний, IV, 1955, 246).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загарчу | загарчимо |
2 особа | загарчиш | загарчите |
3 особа | загарчить | загарчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загарчав | загарчали |
Жіночий рід | загарчала | |
Середній рід | загарчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загарчімо | |
2 особа | загарчи | загарчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загарчавши |