загвіздок
ЗАГВІЗДОК, дка, ч. Стрижень, кілочок або цвях, який закладається в отвір па кінці осі, болта і т. ін. для закріплення певних деталей; заколесник (на колесі). -А, борони боже, часом серед степу трісне вісь або поламається загвіздок. От тоді хоч пальцем затикай вісь, замість загвіздка, та й держи колесо руками, щоб не спало (Н.-Лев., І, 1956, 577); [Роман:] Самрось бовтається, мов те колесо без загвіздка... (Кроп., II, 1958, 31); Я.. взяв у праву руку лимонку, витяг загвіздок і кинув за ворота, обійшовши вбік (Ю. Янов., І, 19,58, 127).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загвіздок | загвіздки |
Родовий | загвіздка | загвіздків |
Давальний | загвіздкові, загвіздку | загвіздкам |
Знахідний | загвіздок | загвіздки |
Орудний | загвіздком | загвіздками |
Місцевий | на/у загвіздку | на/у загвіздках |
Кличний | загвіздку | загвіздки |
загвіздка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загвіздка | загвіздки |
Родовий | загвіздки | загвіздок |
Давальний | загвіздці | загвіздкам |
Знахідний | загвіздку | загвіздки |
Орудний | загвіздкою | загвіздками |
Місцевий | на/у загвіздці | на/у загвіздках |
Кличний | загвіздко | загвіздки |