загнаний
ЗАГНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до загнати. Зачервоніли [від зорі] білі гуси, що спочивали на маленькому зеленому острівці, кимсь не загнані додому (Н.-Лев., І, 1956, 66); - Романе, ти додому? - запитав біля сторожки Юрій Дзвонар, витягаючи з пальця глибоко загнану скалку (Стельмах, Хліб.., 1959, 409); // загнано, безос. присудк. сл. - Що ви думали? Як ви могли? Невже вас не жахав розмах смертей і розору? Скільки мільйонів нещасних загнано в рабство? (Довж., І, 1958, 380).
2. у знач. прикм. Змучений, украй виснажений гонитвою або переслідуванням (про коней, звірів). Ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром (Коцюб., І, 1955, 334); Кінь справді ледве стояв, широко поставивши тремтячі ноги. Лашка зрозуміла, що й цей кінь під нею загнаний (Ле, Наливайко, 1957, 244).
Як (ніби і т. ін.) загнаний звір (вовк) - знесилений, переляканий. Шукаючи дверей, він метався, як загнаний звір (Руд., Остання шабля, 1959, 64).
3. у знач. прикм., перен. Забитий, заляканий. Від очей Таубенфельда не сховались загнані, отупілі очі [людей], зігнуті в нелюдській втомі спини, кволі помахи лопат (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 63).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загнаний | загнана | загнане | загнані |
Родовий | загнаного | загнаної | загнаного | загнаних |
Давальний | загнаному | загнаній | загнаному | загнаним |
Знахідний | загнаний, загнаного | загнану | загнане | загнані, загнаних |
Орудний | загнаним | загнаною | загнаним | загнаними |
Місцевий | на/у загнаному, загнанім | на/у загнаній | на/у загнаному, загнанім | на/у загнаних |